НАМИ́КАТИ, нами́каю, нами́каєш і нами́чу, нами́чеш, док., перех. І. Начесати вовни для прядіння.
2. діал. Висмикуючи, нарвати яку-небудь кількість чогось. — Ти б пішла в кукурудзу, Сандо, та й намикала бур’яну пацятам, — сказала [мати] (Коб., III, 1956, 472); Дівчата з огородньої бригади намикали й пов’язали в пучки молодої цибулі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 127.