НАМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок.. НАМОЛО́ТИТИ, очу́, о́тиш, док.
1. перех. Молотячи, наготовляти яку-небудь кількість зерна. Вдвох з батьком вони намолочували гори збіжжя (Бойч., Молодість, 1949, 146); Підраховуємо, .. чого ми накосили, чого намолотили та в засіки зсипали… (Вишня, І, 1956, 129).
2. тільки док., перех. і без додатка, розм. Знищити певну кількість кого-, чого-небудь. Підходив [Прудивус] до них з дубовою голоблею в руках, що нею він намолотив сьогодні не так уже й мало ворогів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 398); [Прохор:] Товаришу командуючий, обслуга протитанкової гармати… [Ватутін:] Відставить! Бачу, добре намолотили (Дмит., Драм. тв., 1958, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 131.