НАМРІ́ЯНИЙ, а, е, поет. Про якого мріяли, який поставав у мріях; вимріяний. Де ж ті білі, легкі бригантини? Це намріяний сон (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 125); // у знач. ім. намрія́не, ного, с. Те, про що мріяли. Є майбутнє, збуджене думками, І віра, мов перила під руками. Коли спішиш над виром глибокості До дальнього, намріяного в гості (Воронько, Коли я.., 1962, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 132.