НАПАТЯ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. Наговорити багато зайвого, нісенітного і т. ін. Василь одвернувся і відстав, наче й не чув нічого, а сам подумав: — І звідки вона, ліліпутик, знає все? Мабуть, Ванька напатякав? (Коп., Вибр., 1953, 75); Чого й справді.. сунутися було [хазяйці] до штабу? Ще напатякає чого зайвого (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 139.