НАПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напо́внити. У склянці, .. наповненій аж по сам край свіжою водою, стояли вони [рожі]… (Коб., І, 1956, 465); Все навкруг було наповнене дивними звуками звірів (Скл., Святослав, 1959, 99); Марина готує стіл, когось чекає, вся наповнена радістю (Епік, Тв., 1958, 584); Пахнуть черешні, наповнені соком і глеєм (Гер., Поезії, 1950, 43); Трамваїв проходило багато, і кожен з них поспішав, доверху наповнений людськими душами (Ю. Янов., І, 1958, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 154.