НАПО́ПЕРЕ́К, НАВПО́ПЕРЕ́К, присл.; діал. Упоперек, поперек. Опинились ми всі над потоком. Хто конем доктора, хто просто через воду, а дехто по великій сосні, що лежала напоперек у потоці, — мали ми через воду переходити на другий бік (Коб., III, 1956, 253); Від Косова вже не йшли [опришки] дорогою, а навпоперек, через ліси й на К раснопільський потік (Хотк., Довбуш, 1965, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 156.