НАПРАЦЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док. Багато, досхочу попрацювати. — Хіба я мало на тих панів напрацювався? Хіба я вже давно не заробив собі того кожуха?.. (Крим., Вибр., 1965, 413); Жаль тільки, що влітку ночі короткі — ні тобі виспатись, ні напрацюватись для себе (Стельмах, І, 1962, 481); // Утомитися, багато працюючи. Пішов він мовчки з хати, а я вже так напрацювалась, що й заснула (Н.-Лев., III, 1956, 281); Напрацювавшись за день. Киян незчувся, як заснув у майстерні (Вол., Озеро.., 1959, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 160.