НАПРОПА́ЛЕ, присл., розм. Ні про що не думаючи; не думаючи про наслідки. Лукина почала бігать до корчми та напропале пити за чоловікове добро (Н.-Лев., III, 1956, 361); // Дуже сильно. [В с і:] Грайте, скрипки і цимбали. Гудіть, баси, напропале! (Кроп., II, 1958, 110); Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Вовчок, І, 1955, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 161.