НАПРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до напру́жити. Ми ростемо, одною волею напружені. Комуністичною партією керовані (Тич., III, 1957, 18).
2. у знач. прикм. Який виражає напруження, перебуває в стані напруження. Бідний канцелярист, крізь усі зусилля й напружену увагу, якої вимагала його праця, спостеріг незвичайний рух довкола себе (Фр., VI, 1951, 154); Напружені нерви не видержали того гуркоту струн, тієї веселості мелодій (Н.-Лев., IV, 1956, 255); Як приємно відчути напружені м’язи, що враз ожили й покотилися під шкірою рухливими м’ячиками (Донч., II, 1956, 137); Данько, як завжди перед боєм, був помітно збуджений, напружений (Гончар, Таврія.., 1957, 386); На Олю дивиться Мотря уважними, напруженими очима (Вільде, Винен.., 1959, 23).
3. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється не ослаблюючись; який потребує напруження сил, енергії і т. ін. Кілька секунд тривав гострий, гранично напружений поєдинок поглядів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126); Вже кілька днів молодий ревком кипів у напруженій роботі (Дмит., Наречена, 1959, 54); Вона спинила на ньому уважний погляд, за яким він відчув напружене внутрішнє життя (Жур., Звич. турботи, 1960, 14); // Сповнений напруження (у 2 знач.). З Кавказу в ті напружені дні було перевезено тисячі офіцерів, козаків, (Гончар, II, 1959, 378).
4. у знач. прикм. Нервово збуджений; натягнутий. Сій статті не годилось придавати характер самооборони, бо при напружених відносинах.. се могло ще більше пошкодити (Л. Укр., V, 1956, 173); Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 19); — Приготуйсь! — різко гукнув Козаков сусідові і сам завмер у напруженому гострому чеканні (Гончар, III, 1959, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 162.