НАПІВБО́Г, а, ч. В античній міфології — божество нижчого розряду. Боги й напівбоги;// Незвичайна, особлива людина, яка виділяється чим-небудь серед інших. Дайте їй [людині] на стіл добрий, мов сонце, хліб, та милу працю в руки, та любов у груди — і вона не зігнутою тінню, а напівбогом піде по землі (Стельмах, І, 1962, 470).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 145.