НАПІВПОРО́ЖНІЙ, я, є. Наполовину зайнятий, заповнений ким-, чим-небудь; у якому наявна незначна кількість кого-, чого-небудь. Сиділи куми біля столу.. Коло їх стояла четверть монопольки вже напівпорожня (Григ., Вибр., 1959, 375); Провора тихо оглядав напівпорожній цех (Донч., III, 1956, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 148.