НАПІВТЕ́МРЯВА, и, ж. Погане, недостатнє освітлення; неповна темрява. Призвичаївшись до напівтемряви, що затопляла кузню, Тимко розглядів ще одну людину (Тют., Вир, 1964, 36); В напівтемряві нахмурене обличчя воїна здавалось незвичайно білим (Стельмах, II, 1962, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 150.