НАРО́ДЖЕНИЙ, а, е,
1. Дієпр. пас. мин. ч. до народи́ти 1, 2. Він скидався на народженого в клітці тигра, який уперше побачив кров (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); — Народжений у степу в кибитці чабана, працюючи змалечку пастушком-верблюдником.., не мав я в серці левиної відваги (Гончар, II, 1959, 55); Народжена соціалістичною революцією диктатура пролетаріату відіграла всесвітньо-історичну роль, забезпечивши перемогу соціалізму в СРСР (Програма КПРС, 1961, 88).
2. у знач. ім. наро́джений, ного, ч.; наро́джена, ної, ж. Людина, яка тільки що або недавно народилася; дитина. Ступивши на долівку босими ногами, вона обіруч вхопила народженого, притисла до грудей і повернулась, щоб іти з хати (Вас., II, 1959, 17); Бажаючи побачити народжену, кинулася [попадя] в дитячу (Мирний, III, 1954, 192).
3. у знач. прикм., для чого, ким. Признач., створений для чого-небудь, бути кимось. Він належав до тієї категорії людей на селі, які вважають себе народженими для різних виборних посад (Кир., Вибр., 1960, 342); Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (Руд., Остання шабля, 1959, 547).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 174.