Слово "народний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НАРО́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до наро́д 1, 3. Ленін учив, що соціалізм створюється самими народними масами (Біогр. Леніна, 1955, 189); — Народне щастя і народне горе Я намагався в слово перелить. Ішов з народом через доли й гори (Рильський, II, 1946, 140); // Який належить народові, країні, державі. В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Коцюб., II, 1955, 83); Пройди пройди по Україні, старого слід — як вітер стер: ліси, поля, озера сині — це все народне вже тепер (Тич., II, 1957, 242); // Власт. або відповідний духові народу, його національним особливостям. Бондарівна, молода, вродлива дівчина в пишному народному вбранні (Вас., III, 1960, 375); Хліб на рушнику — це народний символ радісної зустрічі (Вол., Сади.., 1950, 10);//Створений народом. В народних піснях натхненно оспівуються колгоспний рух, боротьба за високі врожаї, соціалістичне змагання (Літ. газ., 21.IX 1950, 2); Народні казки; Народні думи; // 3 добровільною участю всього колективу. — Нам потрібен Будинок культури. Будемо споруджувати методом народної будови (Логв., Літа.., 1960, 107).

Наро́дна демокра́тія — нова форма політичної організації суспільства, яка виникла в ряді країн Східної й Центральної Європи та Азії після другої світової війни — одна з форм диктатури пролетаріату. Величезними тиражами видаються твори Маркса, Енгельса, Леніна і в країнах народної демократії (Наука.., 4, 1957, 6); Наро́дна етимоло́гія див. етимоло́гія; Наро́дна медици́на — народні засоби лікування хвороб. Досвід лікування різних хвороб так званими "народними засобами", що передається з покоління в покоління, відомий під назвою народної медицини (Курс патології, 1956, Б); Наро́дне веслува́ння — один із стилів веслування на човнах з нерухомим сидінням та прикріпленими на бортах кочетами. Збірні команди республіки з народного й академічного веслування регулярно беруть участь у всесоюзних змаганнях (Спорт.., 1958, 60); Наро́дне гуля́ння — масове святкування чого-небудь на відкритому повітрі. Після мітингу до самого вечора в селі грали гармошки, лунали пісні, вирувало народне гуляння (Гончар, II, 1959, 407); Наро́дне ополче́ння — військо, створене на добровільних засадах для допомоги діючій армії. Під материнським прізвищем вона вписалася в народне ополчення (Бажан, Політ.., 1964, 12); Наро́дний фронт див. фронт; Наро́дні ме́сники див. ме́сник.

2. Який тісно пов’язаний з народом, відповідає його культурі, світоглядові і т. ін. Наш театр став народним, його цікавлять насамперед ідеї і проблеми, якими живе великий радянський народ (Корн., Разом із життям, 1950, 61); Мистецька діяльність [Ф. Г.] Кричевського є прогресивною, соціалістичною і разом з тим народною, національною (Вітч., 2, 1961, 171); // Складова частина почесного звання, що присвоюється урядами СРСР або союзних республік найвидатнішим діячам у галузі науки, мистецтва і т. ін. Великій групі діячів культури вручені грамоти про присвоєння звання народного артиста УРСР (Рад. Укр., 5.1 1961, 1); Народний художник.

Наро́дний засіда́тель див. засіда́тель; Наро́дний суд — у СРСР — судовий орган першої інстанції, який на території певного району (або міста, що не має районного поділу) розглядає всі цивільні й кримінальні справи. Особливо важливе місце в усій судовій системі нашої країни займає народний суд (Рад. суд, 1961, 60); Другого ранку Грицай поспішив до першої дільниці народного суду (Жур., Звич. турботи, 1960, 168); Наро́дний суддя́ — у СРСР — суддя районного (міського) народного суду.

3. Який добровільно, на громадських засадах виконує певні функції в житті й роботі колективу. Народні дружини і їх штаби в усій своїй діяльності керуються вимогами радянських законів (Рад. Укр., 20.УІ 1961, 3); Десятки тисяч трудящих працюють зараз в органах народного контролю (Ком. Укр., 12, 1966, 6); Народна міліція.

4. У дореволюційній Росії — признач. для широких або нижчих верств суспільства. По обіді їздили в ліс, навкруги Чернівець, потому знов на вечерю до них, а потому в народний дім на танці (Коцюб., III, 1956, 317); Пана директора народної школи перенесли на іншу посаду, до іншого міста (Март., Тв., 1954, 192); Народні училища.

Наро́дна бібліоте́ка — у дореволюційній Росії — безплатна бібліотека для широких або нижчих верств населення; Наро́дний учите́ль — у дореволюційній Росії — учитель сільської школи. — Я так думаю з собою зробити: повчуся ще років зо два, та й у народні вчителі на село (Коцюб., І, 1955, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 175.