НАРО́ДНІСТЬ, ності, ж. Історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації і виникає в процесі розкладу первісно-общинного ладу й формування класового суспільства, грунтується на спільності мови, території, економічних зв’язків, культури. Відомо, що питання виникнення української народності, перетворення її у націю, формування української буржуазної нації надзвичайно складні (Ком. Укр., З, 1969, 89); Борис не знав, хто вона і до якої народності зачисляє себе (Фр., III, 1950, 94).
2. Втілення в художніх образах ідей, почуттів і прагнень народних мас. Ще на початку боротьби за нову соціалістичну культуру Ленін проголосив основою художньої творчості її партійність, високу ідейність і справжню народність (Мист., 2, 1965, 1); Рильський тихо сказав: — Я пісні Ваші знаю, сердечно хвалю. В них народність і пристрасть люблю (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 176.