НАРОСТА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нароста́ти 3. Звідкілясь збоку долинув близький, наростаючий шум мотора (Коз., Гарячі руки, 1960, 154); Човни знову вийшли у відкритий лиман, і осоружне гойдання поновилося з наростаючою силою (Добр., Очак. розмир, 1965, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 178.