НАРО́ЩУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наро́щувати. При підсівному способі вирощування, особливо жовтого люпину, рослини мають більший період для нарощування зеленої маси (Колг. Укр., З, 1958, 20); Спрацьовані жорна здебільшого замінюють новими. Проте є нескладний спосіб відновлення таких жорен. Полягає він у нарощуванні товщини жорна до нормальної (Колг. Укр., 9, 1958, 42); Для зміцнення миру і його захисту необхідне постійне нарощування могутності миролюбних сил та їх активності, участь у боротьбі за мир широких народних мас (Резол. XXIII з.., 1966, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 178.