НАСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСИ́ДІТИ, джу, диш, док.
1. перех. Зігрівати своїм тілом яйця, сидячи на них (про птахів). Гуси насиджують і водять гусенят дуже добре (Птахівн., 1955, 43); Самичка [синиці] відкладає 6 — 7 білих довгастих яєчок і насиджує їх за два тижні (Наука.., 9, 1969, обкл.).
2. перех. Ведучи сидячий спосіб життя, набувати що-небудь.
3. неперех., розм,., рідко. Сидіти довго на чому-небудь, перебувати тривалий час на одному місці. — А що ж ви самі?.. Хіба жінка недужа? — Та так… Вона більше дома насиджує (Мирний, III, 1954, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 183.