НАСИ́ЛЬСТВО, а, с.
1. Застосування фізичної сили до кого-небудь. [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л. Укр., III, 1952, 378); — Не кажіть, що виривання з чужих рук — то є насильство (Хотк., І, 1966, 132).
2. Застосування сили для досягнення чого-небудь; примусовий вплив на когось, щось. Соціалізм взагалі проти насильства над людьми (Ленін, 28, 1951, 256); В дитячій душі Франка зародилась вічна вражда проти усякої неволі та тиранства, проти насильства людини над людиною (Коцюб., III, 1956, 27); Ідеться про братерство між народами, а не про те, щоб сильніший народ підкоряв собі слабші. Це не братерство, а насильство! (Вільде, Сестри.., 1958, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 184.