НА́СЛІДОК, дку, ч.
1. Те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат. Ся страшна хороба погана своїми наслідками, коли не доглянути всього як слід (Л. Укр., V, 1956, 294); Півдесятка німецьких підбитих машин тепер стояло в балці перед самою дамбою. Це був наслідок славної роботи батарейців (Гончар, III, 1959, 362).
2. у знач. прийм., з род. в., діал. Уживається при зазначенні причини, що дала названі в реченні результати. Хлопці дійсно були незвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі (Фр., VI, 1951, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 192.