НАСМА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насма́жити. Вона [осінь] йде для того, щоб змити бруд, за літо спекою насмажений (Ле, Міжгір’я, 1953, 218); // у знач. прикм. [Кость:] Сміється він, дивиться на мене: а я обірваний-обірваний та змарнілий, насмажений, як пень горілий (Вас., III, 1960,. 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 192.