НАСПІ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. наспівни́й. У наспівності її мови, у інтонаційних нюансах розкриваються думки, почуття, втрачені мрії (Мист., 6, 1958, 35); В музичній мові композитора [К. Г. Стеценка] переважає пісенність, наспівність (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 196.