НАСТА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок.. НАСТАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Наварювати сталлю і нагострювати що-небудь у якійсь кількості. Ковалі в кузні ладнали ще з весни жниварки, насталювали коси, ремонтували вози й безтарки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 446); Витягав [батько] з-під міха різні скриньки з усяким заліззям. Тут повизублювані сокири, які треба насталити (Фр., IV, 1950, 188); Дід розсердився, пішов до коваля, насталив ніж і став козу різати (Ів., Укр.. казки, 1950, 31); * Образно. Це вона [партія] насталювала нашу волю, ставила нас на передній край життя й боротьби (Тич., III, 1957, 435); Революція — чудовий коваль. Вона вміє так насталити найчутливіше серце, що воно стає тверде, як камінь (Ірчан, II, 1958, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 198.