НАСТОРО́ГА, и, ж. Те саме, що насторо́женість. Андрій повернувся додому майже перед світанком. Мати зустріла його з тривожною насторогою (Гур., Наша молодість, 1949, 257); До Славика ставиться [батько].. з якоюсь насторогою (Гончар, Людина.., 1960, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 202.