НАСТРА́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настраши́ти. Над цим місцем кружляли неспокійно риболови, ворони та інша птиця, настрашена незвичайними гістьми (Оп., Іду.., 1958, 57); Ну, як же ти там, Тоню? Мабуть, настрашена батьком, сидиш та зубриш..! (Гончар, Тронка, 1963, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 204.