НАСТРОЄ́ВИЙ, а, е. Стос. до настрою. Говорячи про точність, я маю на увазі внутрішню точність, точність мислі з усіма її настроєвими відтінками (Кунд-зич, Діези.., 1956, 26); Поетичні картини у віршах П. Воронька майже завжди настроєві, емоційно забарвлені (Вітч., 12, 1963, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 205.