НАСТРУ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настру́нчити. Новаки приходили з батьками й з матерями.. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений — і всі, як один, — казали батьки їх, — таланти (Вас., Талант, 1955, 16); Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (Фр., VII, 1951, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 206.