НАСТУПА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до наступу; який має характер наступу. Страйки 1912 року мають характер наступальний, а не оборонний (Ленін, 23, 1972, 192); Бойову наступальну пропаганду проти релігійних пережитків ведуть лектори-атеїсти (Ком. Укр., 2, 1965, 54); Суддя повела обережну, але наступальну розмову (Збан., Переджнив’я, 1960, 45); // Який служить для наступу. Наступальна зброя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 206.