НАСТІКА́ТИ, а́є, док. Стікаючи або просочуючись, скупчитися десь у якій-небудь кількості. Ми у глинищах старих Підвели загату. Настікало по весні Там води багато (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 36); * Образно. Навколо все було як у казці: в долинах озерами під сонцем не туман стояв, а рожеве сяйво — наче воно з сонця настікало в низи (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 201.