НАСТІ́ННИЙ, а, е. Признач. для розміщення, вивішування па стіні. Простяг [професор] руку до настінного календаря і змахнув учорашній листочок (Вол., Місячне срібло, 1961, 49); Годинники настінні бувають двох видів: з тижневим заводом пружини.. та двотижневим (Наука.., 12, 1960, 20); // Виконаний на стіні. Одним з найпоширеніших видів українського мистецтва завжди були настінні розписи (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 131); Тут [у Софіївському соборі] збереглися мозаїчні настінні зображення і фрескові розписи світового значення (Іст. УРСР, І, 1953, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 201.