НАСУ́МРЕНИЙ, а, е. Те саме, що насу́плений 2, 4. Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насумрений (Гончар, Земля.., 1947, 37); Насумрений Павлюк сповістив правління про загрозливе явище на фермі (Горд., Дівчина.., 1954, 139); Ясночолий коваль водив лагідними очима по насумрених лицях (Горд., II, 1959, 59); Насумрений ранок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 209.