НАСУ́ЩНИЙ, розм. НАСУ́ШНИЙ, а, е. Який має важливе життєве значення, украй необхідний. Небагато у нас у давнину було людей, котрі посміли б і зуміли б так близько доторкатися до насущних духовних потреб нашого народу (Фр., XVI, 1955, 429); Свої вірші й поеми, повісті й оповідання наші літератори присвячують насущним проблемам сучасності (Літ. Укр., 26. І 1955, 3); // у знач. ім. насу́щний, розм. насу́шний, ного, ч. Те, що необхідно для прожитку, існування. А я стою, похилившись, Думаю, гадаю. Як то тяжко той насушний Люди заробляють (Шевч., І, 1951, 251).
◊ Хліб насу́щний (насу́шний) — необхідне для прожитку, існування. Натрудився, видно, за день чоловік, дошукуючись хліба насущного, ломом довбаючи мерзлу землю по хуторах у багачів (Гончар, II, 1959, 159); Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насушний (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 210.