НАТУРАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Реакційна ідеалістична філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи.
2. Напрям і творчий метод у буржуазному мистецтві і літературі, який з фотографічною точністю відображає поодинокі явища життя, заради зовнішньої правдоподібності ігнорує художнє узагальнення, типізацію, показ суттєвого в суспільному житті. Як і Чернишевський, Шевченко виступає проти відступів від життєвої правди і разом з тим — проти натуралізму в мистецтві (Про мист. театру, 1954, 58); Мистецтво соціалістичного реалізму виховувалось у боротьбі з формалізмом і натуралізмом, з потворними проявами буржуазної ідеології (Рад. Укр., 10. III 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 219.