НАТУРАЛІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до натуралізму (у 2 знач.). — Ніколи я до натуралістичної школи і не належав (Головко, Мати, 1940, 10).
2. Який фотографічно копіює дійсність без узагальнення зображуваного. Натуралістична описовість, стилізація, сентиментальність, погоня за гострим сюжетом, формалістичні виверти знижували художню цінність нарисів і оповідань окремих українських письменників (Іст. укр. літ., II, 1956, 249); Відстоюючи принципи реалістичного відображення життя, Шевченко виступав водночас і проти проявів натуралістичних тенденцій, проти рабського копіювання природи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 416); // Власт. натуралізмові (у 2 знач.). Втрачаючи прикмети документальної точності і натуралістичної достовірності, твори наших митців, безпосередньо звернені до сучасності, набувають поетичної узагальненості, масштабності художнього образу, більшої емоційності (Літ. Укр., 9. III 1966, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 219.