НАФТАЛІ́Н, у, ч. Біла кристалічна речовина з різким запахом, вживана для боротьби з комірними кліщами, довгоносиками і т. ін., для охорони вовняних виробів і хутра від молі, а також у техніці й медицині. Тьотя Варя пересипала нафталіном Лялину червону беретку і теж сунула в ящик (Гончар, IV, 1960, 46); Мебльового точильника знищують розчином нафталіну в бензині (Стол.-буд. справа, 1951, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 224.