НАХА́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до нахапа́ти. Більше я не міг нагадати собі моїх персонажів, тому що, мабуть, вони нахапані зі всіх усюдів, а я вже забув про них (Стеф., II, 1953, 85); Вони [селяни] були, видно, нахапані десь просто з поля, від роботи (Гончар, II, 1959, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 226.