НАЧА́ЛЬСТВО, а, с.
1. Збірн. до нача́льник. Вона любила школу, любила свою роботу, при якій.. вела безперестанну війну з школярами, з їх батьками і начальством (Коцюб., І, 1955, 312); — А гляньте лишень, що воно тюпає лугом? Чи косар якийсь, чи, може, з колгоспного начальства хто? (Тют., Вир, 1964, 235).
2. Те саме, що нача́льник. — А давно ти [Колісник] рибою та дохлим м’ясом торгував? — Піди ж ти. Забулося. Начальство, бач (Мирний, III, 1954, 287); Савочка.. думав і собі. Хто такий оцей чоловік? Начальство з району чи з області? (Мушк., Серце.., 1962, 6).
3. розм., рідко. Влада, управління начальника; начальникування. — Моє начальство до першого приморозку: розділю землю по правді — і піду за чепігами (Стельмах, II, 1962, 30).
Під нача́льством — під чиїм-небудь командуванням, керівництвом. В 1559 р. російське військо під начальством Данила Адашева спустилось на човнах по Дніпру в Чорне море, повоювало татарські улуси на узбережжі Криму і визволило полонених, захоплених татарами під час наскоків на російські і українські землі (Іст. УРСР, І, 1953, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 234.