НАЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧИ́СТИТИ, чи́щу, чи́стиш, док., перех.
1. Чистячи, готувати в якій-небудь кількості. На власноручно сконструйованій машині Пантелій Іванович начищає кілька склянок насіння (Веч. Київ, 27.IV 1957, 3); — Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків (Н.-Лев., II, 1956, 283); Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62).
2. розм. Добре, старанно чистити що-небудь. Після бою, після січі начищає [боєць] ордени (Рудь, Дон. зорі, 1958, 102); Трактористи, щоб не сидіти без діла, в який уже раз оглядали свої машини, начищали їх. Колгоспниці жартували: — Наскрізь не попротирайте! (Колг. Укр., 2, 1961, 13); Щоранку схопиться [Сергій Сергійович], охайно одягнеться, начистить до блиску черевики (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 236.