НАЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начи́стити. Робота проходила весело й дружно. Начищені об землю та каміння лопати виблискували проти сонця (Ткач, Плем’я.., 1961, 133); Начищена до блиску паркетна підлога викликала в школярів нестримні веселощі (Донч., Ю. Васюта, 1950, 21); Ранком рушив [Василь] на завод у начищених, як дзеркало, черевиках (Ю. Янов., II, 1954, 98); * У порівн. На самому чільному місці — дядько Андрій. Здоровий, обличчя червоне, ніби начищене (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 40); // начи́щено, безос. присудк. сл. Хлопці.. потягли носом повітря, наче хотіли перевірити, чи справді черевички нові, чи то їх начищено так ваксою? (Юхвід, Оля, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 237.