НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАЇЖА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Піднімати догори шерсть, щетину і т. ін. від страху, зла. Підійшовши до загороди, Сагайдак якусь мить озирав кнура, що наїжачившись стояв у кутку станка, кліпаючи малесенькими білобрисими оченятами (Добр., Тече річка.., 1961, 37); Він [собака] вибіг наперед, наїжачився і сердито загавкав (Панч, В дорозі, 1959, 95); // Підніматися догори, ставати сторч (про вуса, волосся, щетину і т. ін.); настовбурчуватися. При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (Собко, Скеля.., 1961, 70); Чорні довгі вуса піднялись вгору і наїжачились (Н.-Лев., IV, 1956, 331); На голові в нього наїжачився чуб, густий, темно-русий (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); * Образно. А з того боку вже наїжачився ятаганами загін яничарів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110).
2. перен., розм. Внутрішньо напружуватися, бути готовим до чого-небудь. Сиволап увесь наїжачився, готовий витримати найгарячішу бійку (Ткач, Плем’я.., 1961, 30); Він весь наїжачився і стояв у такій позі, наче лагодився негайно піти геть (Гур., Через замети, 1961, 46).
3. перен., розм. Ставати злим, роздратованим; сердитися, гніватися. — Кинь, Андрію, ти свої смішки, — наїжачився на цей раз голова [артілі] (Гончар, І, 1954, 510); — Хто ж ці потрібні люди? — вже зовсім наїжачився Андрій (Собко, Срібний корабель, 1961, 113); // Виражати, виявляти незадоволення, обурення, протест проти кого-, чого-небудь. Її обличчя, вся постать і навіть одежа наїжачились проти непевного нахлібника (Стельмах, Правда.., 1961, 192); Заарештовані вже не буянили, а тільки криво посміхались, дивуючись, мабуть, що проти них враз наїжачився майже увесь дивізіон (Панч, І, 1956, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 95.