НЕБАГА́ТЕЧКО, присл. Зменш. до небага́то. Небагатечко угризнув я "Макбета" та й кинув (Мирний, V, 1955, 362); — Небагатечко є дома травички, та й та ще там, мабуть, нескошена сохне (Тесл., З книги життя, 1949, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 245.