НЕБОЯЗКИ́Й, а́, е́. Який нічого не боїться; досить сміливий. Зграйка невеличких рибок, неквапливих і небоязких, пропливла зовсім близько від Васиних очей (Собко, Скеля.., 1961, 119); Петрусь був хлопець небоязкий (Григ., Вибр., 1959, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 250.