НЕБІ́ЖЧИЦЯ, і, ж. Жін. до небі́жчик. Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом.., та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224); На ліжку лежала дівоча сорочка й спідниця, коралі й намисто його небіжчиці (Ю. Янов., Вершники, 1939, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 248.