НЕВАГО́МІСТЬ, мості, ж.
1. Абстр. ім. до неваго́мий. Почуття крилатої легкості й невагомості опанувало веселих пасажирів (Добр., Очак. розмир, 1965, 188).
2. Фізичний стан тіла, що є складовою частиною рухомої системи, якого воно набуває, коли прискорення системи дорівнює прискоренню сили тяжіння. Після подолання сили земного тяжіння і припинення роботи двигунів ракети виникне стан динамічної невагомості: астронавти не відчуватимуть своєї ваги (Наука.., 2, 1958, 13); К. Е. Ціолковський багато роздумував над станом організму в умовах невагомості (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 251.