НЕВИ́ДАНИЙ1, а, е. Якого не надрукували, не опублікували.
НЕВИ́ДАНИЙ2, а, е. Досі невідомий; небачений. Ті сизі далекі гори, та синя далеч чогось тягне до себе душу, як щось невідоме, невидане (Н.-Лев., II, 1956, 397); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (Сенч., На Бат. горі, 1960, 273); // Незвичайний, винятковий за силою виявлення: гідний подиву. Серед безкрайніх луків, у морі червоних квітів іде, наче лебідка, дівчина невиданої краси (Кол., Терен.., 1959, 22); Полки вже за Дінцем.. На Харків лине грім невиданих боїв… (Сос., II, 1958, 466); // у знач. ім. неви́дане, ного, с. Те, що досі було невідоме, чого досі не бачили. Ішли [селяни], щоб подивитися на невидане, щоб неодмінно бути присутніми.., коли голова зборів оголосить відкриття пам’ятника (Епік, Тв., 1958, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 256.