НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Позбавлений упорядкованості, необхідних зручностей. До революції воно [село] мало жалюгідний вигляд: старі, похилі хати, невпорядковані вулиці (Колг. Укр., 11, 1957, 14); // Не доведений до ладу. Невпорядкований, відірваний від міста чималим вигоном, гай мало притягував "чисту" публіку (Добр., Ол. солдатики, 1961, 108).
2. Позбавлений порядку, системи. Найперше прочитав Давид — "Як нам із землею бути?" — це коротенька спроба розв’язати найболючіше питання обухівське — невпорядковане землекористування (Головко, II, 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 270.