НЕВРАСТЕНІ́ЧНИЙ, а, е. Який хворіє на неврастенію, стос. до неї. Світло сліпило очі жінкам, вони йшли наче самі серед безлюдного поля, несли вогонь, що запалив його для всіх неврастенічний піп (Ю. Янов., І, 1958, 180); // Власт. неврастеніку; такий, як у неврастеніка. Неврастенічний характер. Головними рисами його є підвищена подразливість і знесилення (Знання.., 7, 1967, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 271.