НЕДБА́ХА, и, ч. і ж., діал. Безтурботна, байдужа, невміла людина. Там і мати недбаха, огірків насолить — не то їсти, в дворі держати не можна (Горд., Дівчина.., 1954, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 283.