НЕДО́ВГИЙ, а, е.
1. Який має невелику довжину, короткий, недалекий. Недовгий шлях.
2. Який триває невеликий відрізок часу; нетривалий. Отак вона меж чужими в світі Вік недовгий доживала (Шевч., І, 1951, 538); — Обставини життя й смерті велять мені оголосити й вас неіснуючим, — тихо прогримів останні слова Опанас, слідом за чим, після недовгої тиші, жалісно рипнули двері (Довж., І, 1958, 92).
3. Лаконічний у викладі; небагатослівний. Любі мої дядино і Радочко! Простіть, що пишу обом разом і що лист буде недовгий (Л. Укр., V, 1956, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 288.