НЕДОЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і НЕДОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. Відчувати неприязнь, неприхильність, несхильність до кого-, чого-небудь; не любити. Меншої дочки генеральша недолюблювала (Мирний, І, 1949, 198); [Олеся:] А мама гніваються на мене, що я городської одежі недолюблюю (Кроп., II, 1958, 264); — Не хоче, щоб Яків слухав його розмову, — догадується Марія, знаючи, що Терентій недолюбляє свого брата і найбільше за те, що треба ж буде не сьогодні-завтра ділитися господарством (Стельмах, І, 1962, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 294.